Наверх
София, 39 - 14 марта 2007 03:21
Все
А восени нам сняться сни Про місто в небових долонях, Де припинають до весни У сірих гаванях стіни Самотні човники балконів. Ще не дописані листи Вже полетять за вітром босі, Хто зачепився за дроти, Руденький хтось, -- ex libris – Осінь. Мої віконця уночі За літом раптом заголосять, І малюватимуть дощі Їм сльози лапками на носі. А потім – сніг із висоти. Ти не сумуй, я дуже прошу, На землю змерзлу і хорошу, На всі світи, на всі світи Осінні падають листи, Химерний час – За листоношу. *** ДІАЛОГИ НА ОСІННІХ ДАХАХ - Ви самотні тут? - Я? Самотній? Зачекайте, давайте, пане, Запалимо ліхтарі. Вітер з півночі, І сьогодні Трохи зимно таки вгорі. Вітер з півночі. Ніч. І дахом Бродить місяць, Як тінь блідий. Чорні палуби, мокрі птахи На розгойдані проводи. Так високо, що ніби сниться – Листопадами до зими Хмари ходять тверді, мов криця, Зорі топчучи чобітьми. Будуть очі від сліз холодні, Десь прокинуться дзигарі. Вітер з півночі.І сьогодні... - Ви самотні тут? - Я? Самотній? ...Гасить зопалу ліхтарі. ****** Із півдня та із півночі, Із льоду та боліт Ми рушимо опівночі До замкових воріт. І подих перехоплено, І падають слова Захоплено закохані В заховані дива. Щоб ранком сонні ходики Брукованих мостів Прокинулись від подиву У цокоті підків. Між грудочками мерзлими, Між скалочками площ, Де по долонях пензлями Малює небо дощ. ******* Промчали чвалом через осінь Червоні коні і громи. Тут тихо, холодно. І досі Невже залишилися ми? В блаженних снах святого міста, Вартівнях мокрих ліхтарів Ми продаємо мертве листя, А ще – приборканих вітрів, Що снять Дорогою додому, Коли у небі зблисне втома, І хтось у каптурі пітьми Розтане в дзеркалі старому І стане голосом зими. По тій країні ходять тіні Такі легенькі і осінні, Потерті, змерзлі і малі, Як полотняні королі. А в лялькарів химерні звички – Вдягати сни у рукавички І забувати на землі.
Добавить комментарий
Комментарии: 0
|