Наверх
sekleta, 55 - 2 июля 2009 22:15
Все
В дитинстві я все розуміла буквально. Не тільки розуміла, а ще й діяла відповідно до свого розуміння. Якось, дошкільням я отримала кульок з цукерками від когось з родини. Тато порадив мені не їсти зразу. "З"ж одну зараз. а одну - в обід !" - сказав він. Я вирішила, що цукерки так і потрібно їсти: одну зранку, одну в обід, а одну - ввечері. Всесвіт в дитинстві видавався влаштованим розумно. В усьому, і у споживанні цукерок теж. Отой кульок я їла кілька днів. Карамельки зі сливовим повидлом були смачнющі, але я дотримувалась регламенту:вранці, в обід і ввечері. Аж поки не пожалілась бабусі, що так хочу цукерочку ще одну. - То з"їж !- порадила бабуся. - Але ж я вже їла обідню ! - То з"їж ще одну, - не розуміла бабуся. - А тато...- я намагалась пояснити і тут надійшло прозріння. Виявляється,цукерки не потрібно їсти по регламенту, можна так , як мені хочеться. В обід я з"їла дві цукерки. Але на вечерю - сумлінно витягла з кулька одну. Яким же був мій подив, коли в останній день мого цукеркового регламенту для завершення циклу не вистачило якраз вечірньої цукерки. Ні, таки розумність у будові Всесвіту була.
Добавить комментарий
Комментарии: 0
|