Наверх
Алёна, 38 - 8 ноября 2012 01:38
Все
візерунки виводиш в маршрутках і сприймаєш занадто до сердця кожне слово моє, кожен шурхіт... пролітають віки над Подолом, і стоять торгаші на Узвозі, ходять люди і п'ють кока-колу, всі вони зрозуміти не в змозі те, що світ - він поділений навпіл... що є ти, але є іще інша... і стікає отрута із ампул, почуттів, невимовно грішних... бо це місто... із присмаком болю, бо це місто... бетонна казарма, що його приписала нам доля, і каштанів пожовклих карма, припорошена кокаїном із небес, наче божа манна, як дешеве життя швидкоплинне, буте танути, як та рана, на душі, що дірою зіяє, і пройде, як і всі ми із часом... ти візьми нам білети до раю, мені сумно так... підемо разом... Паша Броський
Добавить комментарий
Комментарии: 0
|